Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
БандаЖуй и всем привет, я такой джигурда, овердознулся вчера, чо за пиздец, мозги в клубнику сделал, кароче. Закинул я вчера закладки, заказ через телегу - трахтенберга такого наебнутого. Думал, отдохну сегодня, уеду в бибку, циклодолить немного, чтобы загасить этот винт, что где-то внутри меня таращится. Но пиздец, братцы, проштудировал я весь район, а в библиотеке какая-то крипота творится, все закрыто, как будто весь город решил одновременно читать книги.
И что теперь? Застал бибку за углом, стоит она грустная, без меня, а я хотел подскребсти немного, попариться в жаре. Ну и блеать, решаю сварганить боинг на дому, ведь без приключений никуда, да и дома всегда есть ингредиенты. Думал, изготовлю первитин, раз нельзя в бибку. Включил я свою качественную телевизорку, начал искать инструкции по загаске винта. Но как только я нашел нужный ролик, попытался его запустить, а красное говно начало глючить и зависало. Да похуй, подумал я, буду делать на ощупь!
Но пиздец, братцы, проштудировал я весь район, а в библиотеке какая-то крипота творится, все закрыто, как будто весь город решил одновременно читать книги. Вот так и сижу я сейчас, в своем пиздатом подвале, сочиняю этот текст и делаю свою драгоценную гадость из той самой тины. Прямо на столе передо мной лежат все нужные инструменты: бошечка, стаканчик с водой, тина, кристаллы и кто там еще нужен, чтобы сварганить этот шедевр коктейля.
P.S.: Пока я с вами разговариваю, запах этой мощной химии уже наполнил мою нору. Вот она, эйфория, начинает проникать в каждую клеточку, и я даже начинаю радоваться, что нет сегодня библиотеки. Ведь зачем мне книги, когда есть такая шикарная возможность побывать на реальном трипе.
Так что, братцы, советую вам тоже попробовать загасить винт, сделать себе боинг и полететь туда, где никакая крипота не достигнет вас. Будьте умнее меня, друзья.
Слава и поклон, нам всем!